Керівник апарату апеляційного суду розповіла про особливості спілкування з жертвами насильства

Сьогодні у вінницькому креативному просторі «Артинов» відбувся тренінг для представників Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Вінницькій області та Вінницького апеляційного суду. Його тема – «Впровадження сервісів для вразливих категорій користувачів суду». Як тренерка участь у заході взяла і керівник апарату Вінницького апеляційного суду, член обласної міжвідомчої робочої групи щодо створення міжсекторального центру захисту для дітей, які постраждали та/або стали свідками насильства, кримінального правопорушення (модель «Барнахус») Наталя Король. Вона поділилася знаннями, здобутими під час інтерактивного дистанційного навчання – восьми вебінарів, спікерами якого були експерти ініціативи "Модельні суди" Проєкту ЄС "Право-Justice".  

Вона, зокрема, розповіла про права потерпілих відповідно до Директиви ЄС щодо потерпілих від злочинів.  Директивою передбачено, що всі потерпілі мають право на доступну та зрозумілу інформацію:

– зрозуміти та бути зрозумілим;

– отримувати належну інформацію з моменту першого контакту з компетентними органами простою і зрозумілою мовою, усно або письмово;

– отримувати інформацію про справу з урахуванням особистих особливостей (наприклад, віку, статі, когнітивних здібностей, втрати працездатності, стосунків із правопорушником), які можуть впливати на комунікацію та інформацію, що надається. Наприклад, взаємодія з дітьми вимагає застосування дружнього для дитини підходу з урахуванням віку та рівня розвитку дитини. Право на інформацію включає право на усний та письмовий переклад під час кримінального провадження;

доступ до підтримки потерпілих:

– мати доступ до служб підтримки жертв та отримувати підтримку від служб загальних та спеціалізованих служб підтримки потерпілих, якнайшвидше, відповідно до індивідуальних потреб потерпілого;

– право на доступ до підтримки для потерпілих, незалежно від того, чи було заявлено про злочин та від характеру злочину. Воно включає в себе право на отримання необхідної інформації про доступні послуги підтримки для потерпілих;

участь у кримінальному провадженні:

– мати доступ та брати участь у кожному етапі кримінального провадження, починаючи з поліцейського розслідування, у межах, дозволених національним законодавством. У цьому контексті потерпілі можуть надавати інформацію та докази під час кримінального провадження та отримувати допомогу (відшкодування витрат) за їхню участь у кримінальному провадженні особливо за відвідування судових засідань;

заходи захисту: 

– бути об’єктом заходів захисту під час усіх процедур та під час розслідування кримінальної справи. З цією метою Директива містить конкретну статтю щодо індивідуальної оцінки потерпілих (стаття 22) для визначення ступеня їхньої вразливості та визначення конкретних потреб потерпілого під час кримінального провадження (стаття 23). Особлива увага приділяється забезпеченню конфіденційності потерпілих та захисту дітей-потерпілих.

Говорила Наталя Король і про так звану вторинну віктимізацію, яка виникає тоді, коли потерпілий не отримує належної підтримки після віктимізації – взаємодії злочинця і жертви в процесі вчинення злочину, а також наслідків цієї взаємодії чи самого злочину.

Прикладами вторинної віктимізації є неделікатний і безцеремонний  допит потерпілого, звинувачення жертви у власній віктимізації, примушення потерпілого проходити складні та тривалі  по часу багатоетапні процедури для отримання доступу до компенсації чи консультацій.

Отож, вторинна віктимізація – це віктимізація потерпілого відповідними державними установами після скоєння злочину.

Керівник апарату ВАС наголосила, що під час розмови з потерпілою особою не можна: 

– виявляти нетерплячість, роздратування, перебивати;

– робити поспішні висновки або оцінювати висловлювання чи її/його стан; 

– намагатися завершити думки та висловлювання потерпілої особи за неї; 

– демонструвати неуважність;

– змінювати предмет розмови; 

– виявляти сумнів щодо правдивості свідчень, які дає потерпіла особа, проявляти негативні емоції щодо неї; 

– критикувати або глузувати з потерпілої особи;

– покладати на неї відповідальність за те, що трапилося; 

– ставати на бік особи, яка скоїла акт насильства;

– легковажно ставитися до факту вчинення насильства; 

– запитувати потерпілу особу про її попередню сексуальну історію, поведінку, стосунки;

– переконувати постраждалу особу примиритися з ситуацією; 

– переконувати потерпілу особу змінити поведінку, що стане гарантією припинення насильства; 

– покладати на постраждалу особу відповідальність за подальшу долю особи, яка скоїла насильство (наприклад, фразами на кшталт: «через Вас він матиме проблеми; він може потрапити до в’язниці, дитина залишиться без батька», «Ви хочете відправити до в’язниці власну дитину?!»). 

Під час допиту постраждалої особи доцільно:

– ставити прості, прямі запитання, які не містять критичних або суб’єктивних суджень;дати постраждалій особі зрозуміти, що ви готові її/його вислухати, уважно слухати, не перебивати;

– не підказувати відповіді на запитання;

– пояснити постраждалій особі, якщо вона/він не знає відповіді на запитання – це нормально;

– пам’ятати, що постраждалі часто не хочуть детально описувати акти жорстокого насильства;

– не заперечувати факт наявності насильства (навіть, якщо здається, що постраждала особа перебільшує проблему або викликає у Вас недовіру);

– не висловлювати підтримки чи згоди, якщо постраждала особа стверджує, нібито вона сама винна в тому, що сталося;

– сказати постраждалій особі, що це не її/його провина, і вона/він не винні в тому, що трапилося; підкреслити, що ніхто не заслуговує на таке поводження;

– не применшувати серйозність інциденту, що стався, та пояснити постраждалій особі, що домашнє насильство – це злочин;

– дати зрозуміти, що насильство з боку кривдника буде повторюватися, незважаючи на запевнення кривдника і його обіцянки виправитися;

– дати постраждалій особі зрозуміти, що вона/він має право на підтримку;

– надати інформацію щодо сервісів (інституцій) – «гарячих ліній», притулків, центрів та громадських організацій, де постраждала особа може отримати правову, психологічну, інформаційну та іншу допомогу і підтримку.

На тому, як важливо уникати звинувачення потерпілих, зосередила увагу на тренінгу суддя Барського районного суду Юлія Салдан. Вона також розповіла про особливості спілкування із жертвами сексуального та ґендерного насильства.

Організувала ж захід директор Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Вінницькій області Марина Лукіянова.

Пресслужба Вінницького апеляційного суду