Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Ознаки домашнього насильства – це умисність (із наміром досягнення бажаного результату), спричинення шкоди, порушення прав і свобод людини, значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов’язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Для складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов’язковим одночасне існування цих ознак. У разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство. Про це, зокрема, йшлося на робочій зустрічі, участь у якій узяли заступник голови Вінницького апеляційного суду Ігор Стадник, керівниця апарату установи Наталя Король та координаторка служби підтримки постраждалих від домашнього насильства, що діє у ВАС, Наталя Гром. Їхніми візаві були заступник начальника сектору протидії домашньому насильству Вінницького районного управління поліції Євгеній Скоромець та його колеги-інспектори.
Як повідомила Наталя Гром, за 9 місяців цього року по справах про домашнє насильство як адміністративне правопорушення судді апеляційного суду ухвалили 19 постанов. Цими рішеннями скасовано та змінено 13 постанов судів першої інстанції. Одна з підстав – відсутність складу адміністративного правопорушення.
«Суд апеляційної інстанції вказує на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, передбачених диспозицією статті 173-2 КУпАП, зокрема, щодо наслідків дій кривдника для психологічного стану потерпілої особи», – зауважила координаторка служби підтримки постраждалих від домашнього насильства.
За словами ж Наталі Король, апеляційний суд здебільшого закриває провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу правопорушення. Працівники поліції не зазначають наслідків, настання яких не є обов’язковою умовою згідно з диспозицією частини 2 статті 173-2 КУпАП. В основному це стосується документування домашнього насильства психологічного характеру.
Говорили на робочій зустрічі і про те, що самі по собі нецензурні висловлювання не утворюють домашнього насильства та складу адміністративного правопорушення. Лише тоді, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи, такі висловлювання становлять собою об’єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ігор Стадник зазначив: виключно протокол, який склали поліцейські, та оцінка ризиків не є доказами вчинення домашнього насильства. Тому, щоб протокол «вистояв» у суді, поліцейські мають зазначити, в чому саме полягали насильницькі діяння, які підтверджують, наприклад, психологічне чи економічне насильство, щоб суд кваліфікував їх за статтею КУпАП.
Заступник голови апеляційного суду наголосив і на тому, що якість формування матеріалів протоколу – дуже важливий складник справи про адміністративне правопорушення й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи. Саме від якісно складеного працівниками поліції протоколу про адміністративні правопорушення і залежить повне та об’єктивне з’ясування обставин події, встановлення особи правопорушника та притягнення його до відповідальності.
«Підтримувати протокол, який склали поліцейські, в апеляційному суді нікому: немає сторони “обвинувачення”. До того ж постанови апеляційного суду по справах про домашнє насильство касаційному оскарженню не підлягають. Європейський суд неодноразово стверджує про порушення пункту Конвенції через відсутність безсторонності, яка забезпечується, зокрема, присутністю сторони обвинувачення, необхідною для усунення обґрунтованих сумнівів, які можуть виникнути щодо безсторонності суду», – підкреслив Ігор Стадник.
Також він вважає, що охопити увесь Закон України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” єдиною статтею КУпАП дуже важко, що і спричиняє проблематику судової практики у поєднанні з відсутністю дієвої програми для кривдників як заходу запобігання повторному вчиненню правопорушення.
Пресслужба Вінницького апеляційного суду