ВАС підготував узагальнення судової практики щодо розгляду справ про домашнє насильство

1. Відповідно до частини 3 статті 6 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII (далі - Закон № 2229-VIII)

Що таке домашнє насильство?

20 червня 2022 року Верховною Радою України ухвалено закон «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» № 2319. Відповідно до положень зазначеного Закону, Україна взяла на себе низку зобов'язань щодо приведення своїх нормативно-правових актів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі тощо у відповідність до ратифікованих положень Конвенції, в тому числі щодо належного розслідування фактів насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміни їхньої поведінки.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами визначає домашнє насильство як «всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім’ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні».

07 грудня 2017 року ухвалено Закон № 2229-VIII, який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Закон № 2229-VIII дає таке визначення домашнього насильства – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання, або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь» (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону № 2229-VIII).

Увесь текст узагальнення – тут.